ЦРПВ - Кубки ветеранів 75+ та 90+

Загальні положення

Проводиться серед команд сумарний вік гравців в команді понад 75 та 90 років. Змагання проходять у три етапи. Один раз на два місяці. Очікується понад 30 команд учасників.

Історія замагань ветеранів

Перший турнір серед ветеранів було проведено у 2004-му році. Його переможцями стали: Володимир Яковлев і Валерій Морозюк (I-е місце); Борис Поломошнов і Олександр Герасимчук (II-е місце); Леонід Бондарик і Олександр Булдовський (III-є місце).

Рухаючись методом спроб і помилок, відбувався процес пошуку оптимального формату проведення аматорських турнірів і вдосконалення їх організації. Були випробувані різні варіанти щодо комбінації учасників команд. Так, зокрема, практика показала, що найбільший інтерес викликають змагання, в яких приймають участь поряд з віковими ветеранами більш молоді волейболісти, чим забезпечувався не тільки й не стільки «сплав досвіду і молодості», скільки значне зростання числа прихильників таких змагань з боку як їхніх учасників, так і їхніх вболівальників і пересічних глядачів, з яких багато хто згодом теж ставав учасниками змагань.

Справжньою «родзинкою» цих змагань став максимально демократичний принцип справедливості: чим більш віковим є один гравець команди, тим більш молодим може бути його напарник. В такий спосіб, по-перше, не відкидалися учасники «поважного віку», які за інших умов визнавалися відверто «безперспективними» в плані результатів змагань, по-друге, залучалися до здорової й дружньої атмосфери спортивного спілкування представники різних поколінь справжніх ентузіастів пляжного волейболу.

Серед різних варіантів: «80+»; «100+»; «90+» оптимальним виявився останній, в якому сумарний вік учасників кожної команди має бути не менший, ніж 90 років.

Формат «80+», проіснувавши з 2006-го по 2008-й рік (першими переможцями в ньому були: Володимир Жуков і Борис Поломошнов – I-е місце; Андрій Паранич і Олександр Мартиненко – II-е місце; Олександр Бачурін та Генадій Бойко – III-є місце), як і формат «100+» (перші переможці: Станіслав Корнільєв і Юрій Юлдаков – I-е місце; Євген Коваленко і Олександр Герасимчук – II-е місце; Володимир Романенко і Володимир Невмержицький – III-є місце), поступилися за своєю популярністю форматові «90+» (перші переможці: Євген Коваленко і Олександр Герасимчук – I-е місце; Сергій Швидкий і Борис Поломошнов – II-е місце; Олександр Мартиненко і Олександр Булдовський – III-є місце).

Сьогодні в Києві змагання «90+» набирають потужності настільки, що в них вже беруть участь не тільки команди з міст Київської області (Біла Церква, Бориспіль, Вишгород, Українка), не тільки з обласних центрів України (Вінниця, Херсон, Хмельницький), а й представники зарубіжних країн: Ірану; Канади; Росії; США; Чехії). В цьому форматі, починаючи з 2010-го року, розігрується перехідний Кубок Володимира Невмержицького. Кожного року на цьому Кубку гравіруються прізвища та імена переможців, які визначаються за підсумками чотирьох етапів його розиграшу (з травня по вересень). Окрім цього переможцям і призерам кожного етапу вручаються дипломи, медалі та грошові призи, сума яких складається з внесків команд-учасниць змагань. Однак найвищою цінністю цих турнірів було і є спілкування дуже різних – за віком, за фахом, за соціальним статусом і рівнєм освіти людей, об’єднаних спільним захопленням, яке надає масу позитивних емоцій і додає сили і здоров’я – пляжним волейболом.

В цьому зв’язку слід відзначити, не боячись наврочити, що за майже десятирічну історію свого існування в Києві аматорські турніри з пляжного волейболу не були обтяжені жодною травмою, не кажучи вже про якісь більші неприємності. Цей феномен пояснюється як специфікою пляжного волейболу, в якому і стрибки, і падіння відбуваються на достатньо глибокому саме піщаному грунті, що слугує демпфером, який пом’ягшує ударні навантаження на хребет, гомілкостоп і коліна, так і тією атмосферою доброзичливості й симпатії навіть до супротивника, яка міцно увійшла в традиції київських аматорських турнірів. Єдиною причиною відмови бажаючим прийняти участь в такому турнірі є негідна поведінка людини на попередніх змаганнях. Такій людині говориться прямо й відкрито: «Нам не потрібні ані Ваші гроші, ані Ваша участь. Ми не хочемо, щоб Ви псували людям нерви і настрій». Така принциповість обумовлена ще й тим фактом, що багато учасників приходять на змагання зі своїми сім’ями, для яких такий вид сімейного відпочинку має не тільки нести в собі заряд бадьорості, а й стати своєрідним святом здоров’я й людяності.

Ці традиції будуть всіляко підтримуватися й послідовно втілюватися в діяльності "Центр розвитку пляжного волейболу".

Саме забезпеченню всебічного сприяння доброму настрою підпорядковуються й організаційні засади турнірів. Так, зокрема, відпрацьований специфічний регламент їх проведення: найбільш поширена система організації змагань "до двох поразок" була відхилена і замінена комбінованою системою. На першому її етапі учасники змагаються в підгрупах. Це гарантує кожній команді, незалежно від майстерності (і везіння), цілу серію ігор з суперниками, робить змагання такими, що більш запам'ятовуються! При цьому, найбільш сильні ( за підсумками попередніх турнірів) команди на етапі жеребкування розводяться по різним підгрупам. На другому етапі кращі в підгрупах команди вступають в стадію боротьби за вихід у фінал за принципом "play-off"- напруження змагань різко зростає, ні у кого немає права на помилку! Кожна гра складається лише з однієї партії до 21-го очка ( або до різниці в два очки після двадцяти набраних кожною командою). Проте сам фінал ( а, частенько, і гра за 3-е місце) для підвищення видовища проводиться вже за принципом " до двох перемог" з укорочених ( до 15 очок) партій. Така схема змагань дозволяє найгармонійніше поєднувати інтереси рядових учасників, що бажають по-більше пограти в ході турніру, з безкомпромісною боротьбою команд-претендентів на завершальних етапах!

Це дає змогу: по-перше, забезпечити змагання у підгрупах з достатньо великою кількістю різних команд, не викликаючи надмірної перевтоми у учасників; по-друге, враховуючи той факт, що більшість учасників є людьми працюючими, забезпечити проведення повного циклу змагань – від жеребкування й до нагородження переможців – в один день, як правило, у суботу.